Суд і мітинг очима Діани Зав’ялової
Мир та добро, дорогі брати та сестри!
Дуже хочу поділитися з вами тими подіями, які сьогодні відбуваються в Дніпропетровську.
На 9:30 парафіяни, і менші, і старші (зможете побачити це на фото) зібралися біля Господарського суду для того, щоб взяти участь у судовому засіданні за позовом американської “Dugsbery, Inc”. про стягнення н-ної кількості грошей за те, що ми молимось біля власного костелу. Коли я піднялась на третій поверх будівлі суду побачила зібрання парафіян. У пані Констанції в руках була ікона Ісуса, і декілька жінок поряд з нею тихо молилися “Радуйся Маріє…”, інша частина парафіян – як завжди радісні і з посмішками на обличчі. Звернула увагу на це тоді, коли поряд з нами проходили різні люди похмурі або знервовані… чому та радість була поміж нами? Для себе я відповіла, бо з нами Бог, бо за Його дім ми прийшли тут стояти, за наш дім. Почали заходити до кімнати в якій відбулось засідання. В середині уже сидів суддя в чорній мантії зі знаком судового правосуддя на грудях… кілька відеокамер, журналістів. Виступав позивач, захищав нашу сторону адвокат, який є нашим парафіянином, також виступав прокурор області, який цілком підтримував нашу парафію, а тим часом в руках наших парафіян тріпотіли зернятка Розарія. Боляче було слухати як наш костел називають нежитловою будівлею і звинувачують у тому, що ми заважали їм заробити. Коли суддя вислухав сторони, сказав, що можуть поставити питання (на це мали право тільки адвокати обох сторін та прокурор), деякі наші не могли стримати себе: «А хто зруйнував дах???», — інші жінки тягнули руки з запитанням: «А можна сказати???», — на що суддя суворо заборонив. Побачила в тих діях таку велику любов і небайдужість, бажання допомогти, бажання стояти за дім Отця! Проте наша місія була дуже простою бути присутніми, чути і молити Бога про істинне правосуддя! Коли ми вже виходили з залу Бог надихнув мене (так уповаю) підійти до адвоката “Dugsbery Inc”. я сказала: “Нехай благословить Вас Господь”, – він трохи знервував, але подякував. Коли ми вже виходили та сама пані Констанція йшла зі мною і говорить: «Я держала Иисуса (ікону) и молилась, смотрела на их адвоката, и думала – дитя, да под тобой наверное стул горит…», — не знаю, чи колись господарський суд чув щирі молитви?
Після того усі розійшлися. Молодь (Аня, Андрій, Женя, Денис, Григорій і я) пішли собі повільно містом до каплиці, могли розмовляти, ділитися тим, що відбулося, усі бачили ті, не до кінця правдиві факти, які викладала Корпорація. Мене також вразив послідовний і дуже спокійний наш адвокат – і той мир, як я раніше писала панував серед нас і надалі.
За півтори години наступна акція біля офісу “Dugsbery, Inc.” «зовсім випадково» її офіс знаходиться поряд з офісом партії “Громада”, яку очолює П.І. Лазаренко, тому нам не треба було далеко ходити, щоб нагадати “Dugsbery, Inc.”, як бачите на плакаті: «”Dugsbery, Inc.” Опомнитесь! Божий храм свят!!!», і крім того на іншому плакаті ми просили П.І. Лазаренка про заступництво («П.І. Лазаренко! Призупиніть руйнування костелу!»), крім того на знак нашої поваги до Павла Івановича ми хотіли передати йому ікону Матері Божої Неустанної допомоги, яку спеціально підготували, а заразом і лист від католиків Дніпропетровська з проханням про допомогу.
Знову таки зібралися відважні пані – я їх називаю нашими воїнами – більше молоді зібралося, приїхали ще дехто використовуючи обідню перерву… А хто не зміг приїхати на місце, бо їх не відпускали на довгий час, молилися біля храму перед хрестом. Таким чином наша акція розповсюдилась на два місця в Дніпропетровську, крім того та «бацила» солідарності потрапила до Києва, де наші брати та сестри з 12.00 до 13.00 молилися перед Посольством США в Києві. Як мені відомо зібралися біля 40 людей, багатьох з них молодь. До них вийшов представник посольства, з яким вдалося порозмовляти і висвітлити проблему, яку ми наголошуємо в листах.
Дякую за все Богові, що дає мені бути в Його ділах.
Діана Зав’ялова
