Римо-католицька парафія cв. Йосипа

Історія Римо-католицької парафії в Дніпропетровську своїм корінням сягає кінця XVIII століття, коли на береги Дніпра приїхали колоністи з Німеччини, Польщі та Чехії. Але перший мурований католицький храм у губернському місті Катеринославі (назва Дніпропетровська до жовтневого перевороту 1917 року) був збудований саме за кошти колоністів і освячений Й.Е. єпископом Саратовсько-Кишинівської Дієцезії, в склад якої входило місто у 1870 році. Міська статистика населення Катеринослава тієї пори свідчить про те, що на той час у Катеринославі мешкало близько трьох тисяч римо-католиків. Вихор жовтневого перевороту, а потім окупація України більшовиками спричинили тимчасову перерву в існуванні парафії: войовничо-атеїстична радянська влада фізично винищувала вірних та духовенство. В 1919 році настоятель о. Скверчевський був розстріляний на подвір’ї храму, актив громади також систематично знищувався духовно та фізично. Парафія тимчасово відновила своє існування під час Другої світової війни. В Дніпропетровську був розташований італійський окупаційний корпус, і у відкритому окупаційною владою храмі італійський військовий капелан почав відправляти Богослужіння. Остаточно храм був закритий радянською владою в 1947 році. Він був переданий на баланс спортивних організацій і використовувався як дитяча спортивна школа, спортивний зал та т.п. Після одержання Україною незалежності за сприянням кам’янець-подільського єпископа Йоана Ольшанського ( X 2003) парафія почала відроджуватися. Вперше о. Юрієм Зімінським з м. Харків, після майже п’ятдесятирічної перерви, в Дніпропетровську була відправлена св. Меса у приватній оселі. В березні 1992 року обласна держадміністрація видала парафії свідоцтво про реєстрацію релігійної громади. В тому ж році на постійну працю до Дніпродзержинська, де влада на той час вже частково повернула будівлю розташованого там храму, приїхав о. Мартин Янкєвич з Польщі. Через те що громада не мала жодного приміщення, вірні збиралися по різних орендованих приміщеннях та на самих сходах біля неповернутого владою католицького храму. В 1996 році завдяки клопотанню єпископів Кам’янець-Подільської дієцезії в центрі міста був куплений дім, перебудований під каплицю. В 1997 році до праці в парафії приступили сестри зі Згромадження Урсулинок Серця Ісуса Конаючого. В цей час о. Мартин Янкєвич, що постійно проживав у Дніпродзержинську, відправляв св. Месу тричі на тиждень: у неділю, середу та п’ятницю. Із серпня 1999 року душпастирську працю в громаді розпочали священики з Ордену Братів Менших Капуцинів з Краківської Провінції. За останні чотири роки існування парафії кількість парафіян зросла в кілька разів і має подальшу тенденцію до зростання. Сьогодні вже можна говорити про близько 300 осіб, які беруть участь у недільній св. Месі. Завдяки поставленій душпастирській праці в громаді організувалися і діють численні рухи та спільноти світських.