Бог поставив о. Серафіна служити людям в часи найбільших гонінь на християнську віру в Радянському Союзі. Понад 30 років, від 1940 і до самої смерті, о. Серафін мандрував землями України, Росії, Білорусі, Латвії, Литви, Казахстану, несучи людям Ісуса Христа. Щодня ризикуючи власним життям, бо міг бути вбитий спецслужбами СРСР, о. Серафін уділяв християнам таїнства сповіді, Причастя, хрещення, миропомазання тощо. За жертовне і самовіддане служіння в часи гонінь о. Серафіна Кашубу називають апостолом переслідуваних католиків СРСР.

О. Серафін, який не мав постійного місця перебування, не мав свого храму, особливо близький дніпропетровським католикам, які також протягом багатьох десятиліть не могли молитися у власному храмі. Служіння о. Серафіна Кашуби було б неможливим без покладання на Бога і довіри Його Милосердю.

Для вшанування пам’яті о. Серафіна і нагадування майбутнім поколінням дніпропетровських католиків у храмі св. Йосипа було відкрито меморіальну дошку. Її та образ о. Серафіна, який намалювала наша парафіянка Ніна, освятив віце-провінціальний міністр Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні о. Ґжеґож Романовіч.

Урочисту св. Месу відправив нововисвячений священик о. Сергій Кіппа. Це була його перша Літургія в дніпропетровському храмі св. Йосипа, і з цієї нагоди наприкінці богослужіння він уділив особливого благословення всім зібраним.

Більше фотографій дивіться в фотогалереї.

Докладнішу інформацію про життя та служіння о. Серафіна, а також ювілейні урочистості в Вінниці, читайте в католицькому суспільно-релігійному часописі “Credo”.

Під час урочистого богослужіння п’ятеро дітей вперше приступили до Причастя, прийнявши у своє серце Ісуса Христа.

У проповіді настоятель парафії бр. Казимир заохотив дітей постійно запрошувати Ісуса до своїх сердець, а також подякував сестрам-урсулинкам, які готували дітей до цього таїнства.

Фотографії з урочистості дивіться у фотогалереї.

В цей день до Дніпропетровська приїхало багато гостей. Святу Літургію очолив брат Блажей Суска, віцепровінціальний міністр України, разом з ним служили брат Мирослав Шарек, секретар Духовної семінарії Братів Капуцинів в Кракові, що одночасно виступав представником Краківської провінції та всієї спільноти викладачів та вихователів семінарії, який раніше довгий час був місіонером і працював в Центральній Африканській Республіці та Чаді; брати капуцини з інших чернечих домів: Києва, Вінниці, Дніпродзержинська, а також вікарій римо-католицької спільноти в Кривому Розі – рідної парафії брата Володимира – о. Каміл. Почесними гостями на цій урочистості завжди є батьки та рідні. Щоб розділити радість визначної події до Дніпропетровська прибули також представники спільнот світських францисканців, зокрема, в цьому середовищі народилось і зростало покликання брата Володимира. На початку Божої Служби всіх привітав настоятель дніпропетровської парафії брат Казимир, радіючи і дякуючи Богові за Його велику благодать. Під час проповіді брат Блажей заохотив всіх присутніх до роздумів щодо Божого вибрання та любові, яка таємничим і непомітним чином спонукає людину шукати в своєму житті чогось більшого, ніж її оточує. Вказуючи на деякі біблійні постаті, брат Блажей попросив брата Володимира та брата Віктора поділитися своїм досвідченням Божого діяння. Щирі розповіді молодих юнаків про свій шлях до Бога і до капуцинської спільноти, сталися для всіх присутніх великим свідоцтвом.

Пізніше відбувся обряд складання вічних обітниць, який розпочався від Літаній до всіх святих. Молоді брати після складення обітів засвідчили цей факт підписуючи відповідні документи, після чого на знак привітання та прийняття до чернечої спільноти, всі присутні брати капуцини, що вже раніше склали вічні обіти, передали брату Володимиру та брату Віктору знак миру.

Як завжди перед завершенням Служби слово отримали брати, які склали в цей день вічні обіти. Перш за все вони подякували Богові, церкві та своїм батькам за дар життя і дар покликання. Подякували братам капуцинам, завдяки свідоцтву яких вони зустрілися з цим орденом і розпізнали своє покликання, потім також присутньому брату Мирославу, а в його особі всім форматорам та викладачам, які піклувалися та виховували їх протягом останніх років. Наприкінці брати подякували всім францисканцям, представникам рідних парафій та присутнім парафіянам і гостям за спільну молитву і за те, що розділили з ними радість такої визначної події в їх житті.

Як приспів протягом всієї Літургії з багатьох вуст лунав вислів: „Богу нехай буде подяка”. Дійсно, коли стаєш свідком подій, які перевищують людські сподівання, можливості і навіть найсміливіші мрії, з глибини серця звучать саме ці слова. Бог в Своїй любові, дає нам вже тут на землі коштувати дарів вічного спасіння, досвідчувати Його зцілюючої присутності та єднається з нами в простому житті, щоб явити Себе кожному.

Фотографії урочистості дивіться у нашій галереї та на сайті Ордену Капуцинів.

Відтоді як св. Франциск заснував орден для світських людей, які у своєму стані життя хочуть жити Євангелією, минуло майже 800 років. І тепер, далеко від Ассизі, семеро різних людей, різного віку, статків, професії, обрали францисканський шлях на все життя. Вікова різниця між тими, хто цього дня складав вічні обітниці, склала понад 40 років. Наймолодший з них – бр. Андрій – ще навчається в університеті, а найстарша – сестра Людмила – вже на пенсії, допомагає дітям і онукам.

На свято до дніпропетровських францисканців приїхали гості з різних міст України: Новомосковська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Слов’янська, Севастополя, Хмельниччини.

Того ж дня двоє кандидатів розпочали знайомство з францисканською духовністю у постулаті францисканської спільноті, а троє осіб були прийняті до формації в новіціаті, готуючись до складання перших тимчасових обітниць.

10 жовтня в Україну прилетів генеральний міністр Ордену Братів Менших Капуцинів брат Мауро Єрі. 72-й генеральний міністр ордену капуцинів народився 1 вересня 1947 року в селищі Бівіо (Швейцарія). Генеральним міністром ордену брат Мауро Єрі був обраний у вересні 2006 року.

У рамках свого першого візиту до України, присвяченого 800-річчю затвердження статуту св. Франциска та 300-річчю присутності капуцинів в Україні, брат Мауро відвідає всі шість капуцинських монастирів, щоб поспілкуватися з братами капуцинами, побачити умови їхнього життя і підтримати у служінні.

Відвідини України брат Мауро розпочав з Дніпропетровська, в якому крім двох вищезгаданих ювілеїв цього року святкують також 10-річчя служіння капуцинів у цьому місті. Також 10 жовтня виповнилося рівно два місяці відтоді, як багатостраждальний храм у Дніпропетровську став власністю парафії. У подарунок місцевій спільноті генеральний міністр ордену капуцинів привіз 300-килограмовий дзвін, який встановили на храмі. 11 жовтня, під час недільного богослужіння, брат Мауро освятить цей дзвін, а до того генеральний міністр мав змогу побачити храм, пообідати з братами і зустрітися зі світськими францисканцями.

На початок зустрічі з наступником св. Франциска старша місцевої францисканської спільноти «Придніпров’я» (об’єднує світських францисканців Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Слов’янська та Новомосковська) сестра Юлія розповіла брату Мауро про життя спільноти. Брат Мауро запитав присутніх: «Що найбільше Ви цінуєте у св. Франциску?». Почали лунати різні відповіді: «Любов до братів», «Убогість», «Наслідування Ісуса» тощо. Останнім пролунало: «Він був другим Ісусом». Брат Мауро радісно відповів: «Ви відкрили головне! Я щасливий, що ви знайшли цінність францисканського життя. Саме ви. Кожен знайшов щось, що збагачує його як особу. Св. Франциск хоч і був убогим, але збагатив багатьох. Його простота, радість і вбогість заразили інших». Брат Мауро відзначив, що внутрішня свобода була однією з характерною рис св. Франциска. Показуючи шлях від голови до серця, брат Мауро побажав, щоб цінності св. Франциска проникали у глибину життя його послідовників.

На пам’ять про зустріч світські францисканці подарували генеральному міністру український рушник, який символізує дорогу і вишитий традиційними чорним і червоним кольорами. Даруючи рушник, брату Мауро пояснили, що червоний — символізує колір любові, а чорний — страждання. І цей рушник унаочнює францисканську дорогу — з любов’ю йти до тих, хто страждає. У свою чергу брат Мауро кожному особисто подарував статус св. Франциска і уділив присутнім благословення від св. Франциска.

Наступного дня брат Мауро заздалегідь прийшов до храму, щоб поспілкуватися з українськими журналістами. Генерального міністра ордену капуцинів питали і про служіння в ордені, і про особисте життя. На питання, що йому найбільше сподобалося у Дніпропетровську, брат Мауро з посмішкою відповів: «Мене вразила велика кількість патріотично налаштованих громадян». Напередодні у Дніпропетровську збірна України з футболу обіграла збірну Англії, і місто було наповнене вболівальниками у жовто-блакитних кольорах. Принагідно брат Мауро привітав українців з такою важливою перемогою і розповів, що сам вболіває за швейцарську збірну.

На початку богослужіння, в якому, крім генерального міністра ордену капуцинів, взяли участь правлячий єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек, радник генерального міністра брат Юре Сарцевич, настоятель ордену капуцині в Україні брат Блажей Суска та інші, настоятель парафії бр. Казимир привітав гостей, коротко розповів про боротьбу останніх років за храм і перемогу Бога в цій справі, а також зачитав лист єпископа-ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’яна Бучека, в якому той просить Віце-провінцію Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні та Росії опікуватися храмом св. Йосипа. Після цього єпископ Мар’ян і генеральний міністр ордену капуцинів урочисто відкрили пам’ятну дошку, встановлену на одній зі стін храму, яка нагадує про 300-річчя присутності капуцинів в Україні. На ній перелічені міста, в яких служили капуцини протягом останніх 300 років, а по центру крупними літерами міститься напис: «Deo Gratias» — Богу подяка (лат.).

Далі в урочистій процесії священики на чолі з єпископом і генеральним міністром піднялися на другий поверх храму, де був встановлений подарований дзвін. Брат Мауро освятив його і разом з єпископом Мар’яном здійснив перші удари. Луна дзвону рознеслася містом. Пізніше кожен з братів також вдарив у дзвін. У цей час обличчя присутніх були осяяні щасливими усмішками. Перші удари дзвону на храмі св. Йосипа — справді величезна подія для місцевих католиків. Понад 60 років тому радянська влада зняла дзвони з храму, і ось тепер голосом дзвону Бог знову запрошує своїх дітей на молитву. Багато хто не міг стримати сліз, чуючи прекрасний перелив нового дзвону.

Після читання Євангелії від Марка про юнака, якому Ісус відповів: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною» (Мк 10, 21б), генеральний міністр звернувся до зібраних з проповіддю.

Брат Мауро поділився своїми відчуттями, сказавши, що йому вперше доводиться відправляти богослужіння у храмі, який ще тільки має бути відреставрований. Його вразило зруйноване склепіння, через яке з дерев прямо на вівтар падає листя.

Повертаючись до слів Євангелії брат Мауро відзначив, що слова «Продати все і роздати бідним» не є самоціллю і втрачають свій первинний зміст, якщо не почути те, що сказав Ісус далі: «Іди за мною». «Це необхідна умова, щоб вільним серцем нести Добру новину», — сказав брат Мауро Єрі. Він нагадав вірним, що через століття після того, як Ісус сказав ці слова, їх почув інший юнак з містечка Ассизі — це був Франциск. Він був багатим, але почувши заклик Ісуса, дослівно виконав його. Батько Франциска був проти такого кроку сина, і Франциск перед єпископом віддав свою одіж батьку і пішов за Ісусом. Спочатку Франциска називали божевільним, але приклад його життя вражав і стали з’являтися інші люди, які за прикладом Франциска бажали слідувати за Ісусом. І 800 років потому багато людей по цілому світу захоплюються цим святим і обирають його шлях.

Після свого навернення Франциск почув слова: «Іди і відбудуй мій храм». Брат Мауро зазначив, що спочатку Франциск ходив від дому до дому і збирав каміння, пісок для відбудови занедбаних храмів навколо Ассизі. Але згодом його любов до Бога та ближнього розпалювала серця тих, хто знаходився поруч, і це відновлювало нерукотворні храми людських сердець.

«Ситуація з дніпропетровським храмом дуже схожа на те, що відбулося у житті св. Франциска. Ви легальними методами домоглися повернення Божого дому. І тепер я кажу вам відновлювати храм на двох рівнях: на першому шукати засобів, щоб відбудувати споруду. Але не забувайте також будувати вас самих, вашу спільноту, щоб вона розсіювала блиск по всьому світу. Щоб змогло повторитися те диво перших часів християнства, коли язичники дивилися на християн і казали: “Подивіться як вони люблять один-одного”. І це буде нагодою не лише для того, щоб збільшити простір Церкви, а і збільшити простір любові у суспільстві», — такими словами завершив свою проповідь брат Мауро.

Пізніше на руки наступника св. Франциска присутні світські францисканці відновили свої обітниці євангельського життя. Також і брати капуцини, які служать у Дніпропетровську, відновили свої вічні обітниці жити у чистоті, послуху та вбогості.

Урочисті святкування добігали кінця, гості роз’їжджалися, брати капуцини повернулися у свій монастир. За кілька годин потому брат Мауро вийшов прогулятися біля монастиря. Неподалік стояли четверо юнаків, які жваво обговорювали події цього святкового дня. Вони вирішили підійти до генерального міністра і поспілкуватися з ним. У своїй розмові вони знайомилися один з одним, ділилися враженнями, а на кінець брат Мауро і один з юнаків спонтанно, підбадьорюючи один-одного, прочитали латиною молитву «Під твою милість прибігаємо». У моїй пам’яті наступник св. Франциска брат Мауро Єрі так і залишиться усміхненим, простим і відкритим на Бога та людей.

Денис Давидов, Дніпропетровськ

Об 11:00 у храмі св. Йосипа (пр. К. Маркса, 91) відбудеться урочисте богослужіння, під час якого буде освячено дзвін, дарований парафії Дніпропетровська братом Мауро, а також урочисто відкрито пам’ятну дошку на честь 300-річчя служіння Капуцинів в Україні.

На урочистостях також будуть присутні правлячий єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії владика Мар’ян Бучек, настоятель Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні брат Блажей Суска та інші гості з України та з-закордону.

У цьому році виповнюється 10 років служіння капуцинів у Дніпропетровську. З 1999 року брати менші капуцини виконують душпастирську працю у парафії св. Йосипа.

Візит наступника св. Франциска (засновника трьох орденів у Католицькій Церкві) велика подія для парафії і усього міста. Сердечно запрошуємо розділити з нами радість святкувань.

Вечірня служба традиційно правитиметься перед храмом св. Йосипа на пр. К. Маркса, початок о 18:00.

У переддень свята вірні готують чотири символічні вівтарі на шляху процесії, біля яких зупинятиметься Ісус. Цього року процесія розпочалася від каплиці сестер урсулинок на вул. Комсомольській, а три інших вівтарі були розташовані навколо храму св. Йосипа.

Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа є дуже радісною, тому і вбрання вівтарів та вірних є відповідним. Святково одягнені дівчата усипають дорогу Ісусу пелюстками квітів. Безперестанно лунають дзвони, які провіщають прихід Спасителя.

Загалом у процесії взяли участь понад 100 парафіян. Фотографії дивіться в галереї “Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа ‘09“.

]]> http://catholic-dp.org.ua/2009/06/15/v-urochystist-tila-i-krovi-khrysta-katolyky-tradytsiino-blahoslovyly-misto/feed/ 0