Інформація про костел є у довіднику «Весь Екатеринослав» за 1912 рік. У довіднику є адреса костелу: «Екатеринославский Римско-Католический костел. Проспект 81. Декан – Рафаил Шеффер. Викарий – Иоанн Шенбергер». Довідник містить інформацію про церковно-парафіяльне училище при костелі.

Римо-католицькі священики Катеринослава вели книги реєстрації народження та смерті. Збереглися книги з записами про смерть з кінця ХІХ ст. Кожна з книг закінчується таким (або подібним) записом: «Книга выдана из Тираспольской Римско-Католической духовной Консистории за надлежащей подписью и приложением печати… для Екатеринославской римско-католической церкви».

В архіві є справи про перехід деяких мешканців Катеринослава із православної в католицьку віру. Для здійснення цього треба було отримати дозвіл. Наприклад, відповідна справа громадянки Павлишиної складалася із 11 аркушів. На десятому аркуші є повідомлення Катеринославського деканата Катеринославському Губернському правлінню такого змісту: «Имею честь уведомить, что … А.К. Павлишина принята на лоно Римско-Католической церкви».

30 липня 1948 р. виконавчий комітет Дніпропетровської облради прийняв рішення: «Молитвенное здание (костел), находящееся в г. Днепропетровске по пр. К. Маркса №127 передать в ведение исполкома Днепропетровского Горсовета для использования его по другому назначению».

Виконком Дніпропетровської міськради спочатку (26 серпня 1948 р.) вирішив передати будівлю костелу міській бібліотеці: «Передать здание костела по пр. К. Маркса №127 Городской Публичной библиотеке». А за кілька місяців, 12 лютого 1949 р., виконком Дніпропетровської міськради прийняв інше рішення щодо будівлі костелу: «Передать здание костела с подсобными помещениями по пр. К. Маркса №127 Городскому Комитету по делам физкультуры и спорта для организации спортзала».

4 червня 1949 р. було затверджено кошторис щодо переобладнання будівлі костелу: «Представленные Городским комитетом по делам физкультуры и спорта проект и смету первой очереди ремонта и переоборудования здания костела по пр. им. К. Маркса №127 в спортивный зал в сумме 163 000 рублей утвердить».

Християни перших століть називали себе «crucis religiosi», – тими, котрі визнають релігію хреста. Можна сказати, що від початку дерево, на якому помер Ісус, почало жити життям Христа, ототожнилось з Ісусом Христом.

Любов к Ісусу перенеслась на любов до хреста. Ненависть до Христа переносять на хрест. Хто нехтує Ісусом – нехтує хрестом. Хрест є знаком спотикання для одних, і любові для інших.

Ілюстрацією цього історичного факту є ситуація пов’язана зі справою храму святого Йосипа в Дніпропетровську, котрий до цієї пори не повернуто віруючим. Сховане, скрите царство темряви, ненависті і беззаконня раз по раз в історії показує своє жахливе обличчя, маскуючись облудою та лицемірством. Святотатство, наруга, зневажливе ставлення до духовних цінностей – все це зумовлює наш рішучий протест перед відповідальними за почуття безпеки громадян. Ось коротка інформація, яку я зобов’язаний переказати спільнотам єпархії.

В часі Великого Посту, коли всі християни особливим чином вшановують Хрест Господній, в ніч з 3-го на 4-те березня невідомі зловмисники знищили Хрест перед Храмом Святого Йосипа в Дніпропетровську. Це вже другий випадок за останні чотири тижні. Хрест було вирвано з основи, зламано та вкрадено. Ми не знаємо імен виконавців цього святотатства, але напевно вони діяли свідомо. Ми вважаємо, що вони були кимось наслані. Про це свідчить факт зникнення Хреста після його профанації. Виконавці цього нелюдського злочину не тільки знищили Хрест, але з дивною, незрозумілою агресією та жорстокістю розкидали свічки та квіти, що знаходилися перед закритими дверима святині. З цього видно, що хтось дуже зацікавлений, щоб ніщо не нагадувало про те, що будівля з колонами по вул. Карла Маркса 91 є католицьким храмом.

Ми невимовно засмучені та обурені шерегою профанацій Хреста Господнього та нашого Храму, а також агресією та залякуванням по відношенню до католиків Дніпропетровська. Це дуже болісне ображення наших релігійних почуттів є також грубим порушенням Конституції України та Кримінального Кодексу України, і не може бути способом вирішення конфлікту навколо питання приналежності Храму. Все більше віруючих по всьому світі знає про ситуацію навколо Храму святого Йосипа, в пості, молитві та акції протесту єднається з католиками Дніпропетровська. Повідомляємо, що попри незаконні вимоги американської корпорації «Dugsbery Inc.» (Дагсбері Інк.) признання власності щодо Храму та намагання силою припинити акцію протесту католицької громади, акція надалі триватиме, аж до часу повернення святині.

Як перепрошення Господа за зневаги заподіянні Йому в Дніпропетровську розпоряджаюся відслужити спільну спокутну Хресну Дорогу в п’ятницю 13-го березня у всіх парафіях єпархії.

Станьмо, як оборонці хреста, на коліна перед розп’яттям, та просімо про милосердя та помилування для тих, які не знають що роблять, і для тих, які знають що роблять.

З благословенням та молитвою
єпископ Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський

Після позитивного розгляду касації начальник юридичного управління облдержадміністрації Володимир Юрченко сказав: “Це переломний момент, перший крок, який зрушив це питання з мертвої точки. Тепер облдержадміністрації треба здійснити ще ряд юридичних процедур, які мають принести результат, за якого буде встановлена законність”.

Нижче наведено повний текст касаційної скарги, в якій містяться аргументи на користь приналежності будівлі костелу до парафії св. Йосипа.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація звертається до Вищого Господарського Суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) (далі судові органи) виходячи з наступного.

1.Відповідно до статті 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також: особи, яких не було залучено до участі у справі. Якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) було відмовлено у позові релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви М.Дніпропетровськ до Дагзбері інк. Калифорния США., Дніпропетровської обласної ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на будівлю костелу у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91, та задоволено зустрічний позов Корпорацію Дагзбері інк. Калифорния США до релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви М.Дніпропетровськ в частині визнання права власності на будівлю на нежитлову будівлю літ «Г-2» у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) вказане рішення суду залишено без змін.

Вказані рішення судових органів зачіпають інтереси держави та стосуються прав та обов’язків Дніпропетровської обласної державної адміністрації, але були прийняті без залучення до розгляду справи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що позбавило облдержадміністрацію захищати та відстоювати свої права та законні інтереси в судовому процесі. Зазначене є порушенням принципів законності, справедливості та змагальності у господарському судочинстві.

2. Відповідно до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 892 від 17.09.1992 року будинок № 91 на пр. К.Маркса у м. Дніпропетровську віднесено до категорії «щойно виявлена пам’ятка культурної спадщини» у складі розділу «Історико-архітектурного опорного плану» Генерального плану М.Дніпропетровська до 2010 року перелік який було складено Українським спеціальним науково-реєстраційним проектним інститутом «Укрпроектреставрація». Рішенням Дніпропетровської міської ради № 19/26 від 21.01.2001 року було затверджено рішення міськвиконкому від 17.09.1992 року № 892 «Про затвердження проекту Генерального плану до 2010 року».

Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 11.10.2007 року № Р-448/0/3-07 «Про спеціальні уповноважені органи з охорони культурної спадщини облдержадміністрації» органом, який опікується пам’ятками архітектури визначено структурний підрозділ облдержадміністрації – головне управління будівництва та архітектури облдержадміністрації.

Відповідно до статей 3,6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначені повноваження органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.

Відповідно до частини 2 статті 14 цього Закону об’єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об’єкта або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об’єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Згідно зі статтю 16 цього ж закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: збереженням і раціональним використанням державного майна; охороною пам’яток історії та культури.

Таким чином, Дніпропетровська обласна державна адміністрація будучи державним органом охорони культурної спадщини має права та обов’язки по збереженню, охороні, управлінню та використанню будівлі – пам’ятки культурної спадщини, що знаходиться у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91.

3. Необгрунтовані та безпідставні висновки суду щодо приналежності будівлі та визнання права власності на нежитлову будівлю літ «Г-2» у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91 за Корпорацією Дагзбері інк. Калифорния США призвели до порушення прав та інтересів держави в особі органу управління – обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 року по справі № А25/207-06 за позовом Релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська до Дніпропетровської облради, облдержадміністрації в порядку адміністративного судочинства встановлено, що спірна будівля римо-католицького храму не належить до об’єктів права держаної або комунальної власності. Як вбачається з матеріалів судової справи, позивач неодноразово звертався до органів державної влади, зокрема Дніпропетровської облдержадміністрації та Державного комітету України у справах релігій з приводу передачі спірної будівлі римо-католицького храму, однак отримував відповіді із зазначенням неможливості здійснення передачі будівлі храму що було пов’язано спочатку з необхідністю вирішення питання про вивільнення будинку Дніпропетровським зональним управлінням «Спортлото», а потім приватизацією спірної будівлі та вибуттям її з комунальної власності.

Вважаємо, що спірна будівля знаходилася у державній власності та вибула з державної власності поза волею власника.

Виходячи зі змісту мотивувальної частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) відносно посилання позивача на постанову господарського суду Дніпропетровської області у справі №А 25/207-06, якою, на думку позивача, встановлено факт , що Релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська є правонаступником релігійної громади Римо-католицької парафії Святого Йосипа, що припинила своє існування у 1948 році, судом було встановлено, що після припинення діяльності релігійоної громади римо-католиків м. Катеринослава передача майна правонаступнику не відбулася, власником культових споруд будівель і майна стала держава.

04.03.1992 року Президентом України було прийнято Указ за № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», п.З якого встановлено, що Раді Міністрів Кримської АРСР. Виконавчим комітетам обласних рад народних депутатів протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. На час прийняття даного Указу будівля знаходилася у державній власності. Крім того, згідно з вказаним Указом, не було законних підстав для продажу або відчуження культових будівель на загальних підставах.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24 грудня 1998 року у справі № 1/50 за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах територіальної громади м. Дніпропетровська до Дніпропетровської обласної ради та ТОВ «Фін-Інвест» визнано недійсною ч.2 п.1 розпорядження заступника голови Дніпропетровської обради від 26 січня 1998 року № 12-р та Договору купівлі-продажу від 11 лютого 1998 року нежитлової будівлі у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91.

Треба визнати, що на час визнання недійсними розпорядження заступника голови Дніпропетровської обради від 26 січня 1998 року № 12-р та Договору купівлі-продажу від 11 лютого 1998 року обласна рада не була суб’єктом права власності на спірну будівлю Римо-католицького костелу.

Таким чином повернення будівлі до комунальної власності не могло відбутися – на це не було правових підстав, так як на момент продажу нежитлової будівлі обласною радою, об’єкт нерухомості знаходився у державній власності.

Відповідно до п.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладанні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах встановлених законом.

Стаття 48 ЦК УРСР встановлювала загальні підстави і наслідки недійсності угоди, за якими недійсною визнавалася угода, що не відповідає вимогам закону. Правило встановлене цією нормою, застосовувалосяся в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Але, всупереч зазначеному, передача будівлі до державної власності не відбулась, дане питання взагалі не було вирішено.

Згідно з реєстраційним посвідченням на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданим
Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації 06.08.1998 року, нежитлова будівля у м. Дніпропетровську, пр. К. Маркса, 91, зареєстрована за каліфорнійською Корпорацією «Dugsberi Ink» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі від 06.08.1998 року.

Відповідно до Постанови Вищого Господарського Суду України від 10.02.2005 року у справі № 19/33, затвердженої Постановою Верховного Суду України від 05.04.2005 року, угода про відчуження майна вчинена не з волі власника , вчинена з порушенням публічного порядку укладення правочину – є недійсною, тобто нікчемною і не може породжувати правових наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому. Отже, в силу нікчемності договору купівлі -продажу спірної будівлі від 06.08.1998 року Корпорація «Dugsberi Ink» («Дагзбері Інк») не може вважатися власником будівлі, а реєстрація права власності на підставі цього договору є грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до статей 387, 392 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи вищевикладене, у облдержадміністрації є законні підстави вважати спірну будівлю об’єктом державної власності та вимагати повернення вибувшої поза волею власника спірної будівлі до державної власності.

При цьому, розглядаючи спір щодо права власності на об’єкт нерухомості, судові органи припустилися порушень та прийняли рішення, яке стосуються законних прав та інтересів облдержадміністрації без залучення останньої до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 111-10 ГПК України означене є підставою, в будь-якому випадку, для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07).

Про вказані рішення судових органів, Дніпропетровській обласній державній адміністрації стало відомо за інформацією регіональних засобів масової інформації та мережі Інтернет лише у лютому 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 107, 110, 53, 111-9, 111-10 ГПК України,

1. Визнати причину пропуску строку подачі касаційної скарги поважною та відновити пропущений строк
2. Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № ЗО/118-08 (18/510-07 (30/308-07)
3. Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додатки:

1. Докази направлення касаційної скарги сторонам справи.
2. Копії квитанцій про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Копія довіреності представника.

Повноважний представник облдержадміністрації на підставі довіреності
О.В.ВОРОНОВСЬКА

Копія касаційної скарги

Нижче наведено повний текст постанови суду.

В липні 2007 року релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-каголицької церкви м.Дніпропетровська пред’явила в суді позов до корпорації “Дагзбері ІНК” США, Каліфорнія, Дніпропетровської обласної ради, третя особа -комунальне підприємство “Міжміське бюро технічної інвентаризації” про зобов’язання корпорацію “Дагзбері ІНК” США повернути будівлю костелу, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса. 91 Дніпропетровській обласній раді, а останнього зобов’язані передати у власність позивача цю будівлю.

В липні 2008 року релігійна громада Святого Йосипа парафії рнмсько-католицької церкви м.Дніпропеїровська уточнила позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на будівлю костелу, який знаходиться за адресою: М.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 та повернути її з чужого незаконного володіння корпорації “Дагзбері ІНК” США.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є правонаступником однойменної релігійної громади римо-католиків м. Катеринослава (7827 парафіян), яка припинила свою діяльність у 1948 році внаслідок проведення тоталітарної політики колишнього СРСР стосовно релігії, спрямованої на порушення прав церков і релігійних організацій та їхнє цілковите знищення.

Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії релігійна громада проводила в культовій будівлі (костелі), побудованій у 1877 році у м.Катеринославі – центрі Катеринославською деканату, який належав до Тираспольської римсько-католицької єпархії Російської імперії.

Право власності позивача підтверджується Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року визнано недійсним частину 2 пункту 1 розпорядження заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 12-р від 26.01.1998 року щодо продажу двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: М.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса. 91 ТОВ “Фін-Інвест” та договір купівлі-продажу від 11.02.1998 року щодо купівлі-продажу двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Вказаний правочин визнано недійсним на підставі того, що він не відповідає вимогам закону і є нікчемним, а тому подальша передача майна від одної особи іншій не породжує ніяких наслідків, а особи які набули це майно не є власниками.

В липні 2008 року корпорація “Дагзбері ІНК” пред’явила в суді зустрічний позов до релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви про визнання права власності на нежитлову будівлю літ.”Т-2″. що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91; зобов’язання припинити дії, які порушують право власності корпорації “Дагзбері ІНК” щодо здійснення права на утримання будинку, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ. проспект Карла Маркса, 91; стягнення з релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська на користь корпорації “Дагзбері ІНК” в рахунок відшкодування збитків 100000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог корпорація “Дагзбері ІНК” зазначала, що згідно договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року, укладеного між корпорацією “Дагзбері ІНК” та корпорацією “Вілнорд ІНК” вона є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ. проспект Кірова, 91. На момент укладення договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року корпорація “ВІлнорд ІНК” була власником спірної будівлі відповідно до свідоцтва про право власності від 30.07.1998 року, як власник мала право розпоряджатися належним їй майном.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2002 року у справі № Д 10/20- (ПД 19/54) встановлена відповідність договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року вимогам закону.

Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2005 року корпорацію “Дагзбері ІНК” визнано добросовісним набувачем нежитлової будівлі літ.”Т-2″, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Більш того, позивачем пропущено строк позовної давності. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року (суддя Євстигнеєва П.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково. Визнано за корпорацією “Дагзбері ІНК” право власності на нежитлову будівлю літера “Т-2″, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

В задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено. Відмовляючи в задоволенні первісного позову, господарський суд виходив з того, що рішення про повернення (передачу) релігійній громаді Свягого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська у власність чи безоплатне користування будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією чи Дніпропетровською міською радою не приймалось. Доказів приймання рішення про повернення позивачеві у власність чи безоплатне користування цієї будівлі та її передачі позивачеві на виконання Указу Президента України № 125 від 04.03.1992 року суду не надано.

Позивач не довів, що він є правонаступником релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава, яка припинила свою діяльність у 1948 році. Більш того, власником культових будівель і майна стала держава.

Корпорація “Дагзбері ІНК” є законним власником спірної будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року, рішення Петропавлівського районною суду Дніпропетровської області від 17.08.2005 року.

Корпорацією “Дагзбері ІНК” не доведено розмір збитків та їх спричинення релігійною громадою Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська.

В касаційній скарзі релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку. Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до довідки Єпископа Станіслава Падевського Харківсько-Запорізької єпархії релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви є єдиною правонаступницею однойменної релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава, яка припинила свою діяльність у 1948 році внаслідок проведення тоталітарної політики колишнього СРСР стосовно релігії.

Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії, тодішня громада проводила в їхній єдиній культовій будівлі (костелі), побудованій у 1847 році у м.Катеринославі.

Храм, розташований на проспекті Карла Маркса, 91 м. Дніпропетровська побудовано коштом єдиної в м.Катеринославі релігійної громади – парафії Святого Йосипа, котра відтоді стала його єдиним власником і розпорядником, бо починаючи від створення в 1852 році Тираспольської римсько-католицької єпархії Російської імперії і аж під цю пору на терені м.Катеринослава – Дніпропетровська жодної іншої офіційно зареєстрованої релігійної організації РКУ не існувало і не існує.

Ця довідка видана на підставі архівних документів і відомостей Харківсько-Запорізької дієцезії Римсько-католицької церкви в Україні.

Враховуючи викладене, не можна погодитися з висновком апеляційної інстанції, що релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви у м.Дніпропетровську зареєстрована рішенням Дніпропетровської обласної ради № 172 від 04.03.1992 року, не є правонаступннцею однойменної релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава ( Дніпропетровська).

Крім того, вказана довідка свідчить про належність цієї культової споруди саме релігійній громаді Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви у м.Дніпропетровську.

При встановленні обставин, пов’язаних з правонаступництвом позивача за первісним позовом, а також належності костелу релігійній громаді Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви, попередні судові інстанції, не позбавлені були можливості витребувати від державного органу України у справах релігій або архівних установ документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. або викликами посадових осіб зазначеного органу для дачі пояснень по суті справи.

Проте, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України вказані вимоги виконано не було.

Відповідно до статей 17 і 18 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” кожна релігійна громада є власником придбаного чи створеного нею рухомого і нерухомого майна та коштів і їх єдиним розпорядником.

Згідно статті 17 Закону культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування бо повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим – Уряду цієї Республіки.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 року № 125 “Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” зазначені державні органи зобов’язані протягом 1992 – 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням.

(Розпорядженням Президента України від 22.06.1994 року № 53/94 дію цього пункту продовжено до 01.12.1997 року).

Розпорядженням прем’єр-міністра України № 671-р від 21.10.1996 року будинок Дніпропетровського зонального управління “Спортлото” ( м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91) передано в комунальну власність Дніпропетровської області.

Передачу необхідно було здійснити в місячний термін у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 року № 678.

Розпорядженням заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 12-р від 26.01.1998 року двоповерхова будівля, розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 підлягала продажу ТОВ “Фін-Інвест”.

Саме за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 і знаходиться Храмова споруда – костел релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року ( справа № 1/50) визнано недійсним частину 2 пункту 1 розпорядження заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 12-р від 26.01.1998 року та договір купівлі-продажу від 11.02.1998 року щодо купівлі-продажу двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Позовні вимоги про стягнення на користь ТОВ “Фін-Інвест” коштів, заплачених Дніпропетровській обласній ради за об’єкт купівлі-продажу та повернення територіальній громаді міста Дніпропетровська об’єкта залишено без розгляду.

В рішенні арбітражного суду зазначено, що на момент розгляду справи судом, об’єкт купівлі-продажу не є вже його (відповідача ТОВ “Фін-Інвест) власністю.

Задовольняючи зустрічний позов корпорації “Дагзбері ІНК” США про визнання права власності на нежитлову будівлю 91 по проспекту Карла Маркса у місті Дніпропетровську, господарські суди послалися на договір купівлі-продажу двоповерхової будівлі від 06.08.1998 року, укладений між корпорацією “Вілнорд ІНК” та корпорацією “Дагзбері ІНК”, акт приймання-передачі майна від 06.08.1998 року, витяг № 14307566 від 19.04.2007 року комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Проте поза увагою суду залишилось, враховуючи рішення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року ( справа № 1/50) законність і підставнісгь набуття права власності на будівлю № 91 по проспекту Карла Маркса у м.Дніпропетровську корпорацією Вілнорд ІНК”.

Крім того, вирішуючи питання, пов’язане з визнанням права власності, господарські суди повинні були мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути правовстановлюючі документи, перелік яких наведено в додатку до Інструкції “Про порядок державної реєстрації права власності”. Саме лише свідоцтво про право власності на певний об’єкт майна не є правовстановлюючим документом, таким може бути лише документ, на підставі якого видано свідоцтво.

Таким чином, поза увагою суду залишилось з’ясування питання, а чи була корпорація ” Вілнорд ІНК” власником проданого майна.

Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною.

Попередніми судовими інстанціями без належних підстав з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України прийнято в основу задоволення зустрічного позову рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2005 року, яким корпорація “Дагзбері ІНК” визнана добросовісним набувачем спірної споруди, бо в цивільній справі районного суду не приймали участь сторони господарського спору у даній справі.

Крім того, у цивільній справі суд навів юридичну оцінку обставинам, а не встановив факт, в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законним та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 111(5), 111(7), 111(9) – 111(11) Господарського процесуального кодексу України. Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська задовольнити.

Постанову від 04.12.2008 року Дніпропетровського апеляційного господарською суду та рішення від 22.10.2008 року господарського суду Дніпропетровської області у справі № 30/118-08 (18/510-07(30/308-07) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Головуючий Н.Кочерова

Судді О.Мамонтова, М.Черкащенко

Копія постанови

суддів Мамонтової О.М., Черкащенка М.М.

перевіривши касаційну скаргу релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська

на постанову від 04.12.2008 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі № 30/118-08 (18/510-07(30/308-07) господарського суду Дніпропетровської області

за первісним позовом релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська

до 1)Dugsbery inc., 2)Дніпропетровської обласної ради

третя особа комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро
технічної інвентаризації”

про визнання права власності

та за зустрічним позовом про визнання права власності, зобов’язання припинити дії та стягнення 100000 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 111-4 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Прийняти касаційну скаргу релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року до провадження.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Вищого господарського суду України на 19 лютого 2009 року на 10 год. З0 хв. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Копиленка, 6, каб. № 332.

З урахуванням встановленого порядку допуску в приміщення Вищого господарського суду України, представникам необхідно прибувати не пізніше ЗО хвилин до початку судового засідання.

Головуючий Н. Кочерова
Судді О.Мамонтова, М. Черкащенко

Доповідач: Кочерова Н.О.

Про це Віктор Бондар повідомив під час офіційної зустрічі з Надзвичайним та Повноважним послом Польщі в Україні Яцеком Ключковскі у п’ятницю, 13 лютого в облдержадміністрації.

«Ми готові надавати будь-яку правову допомогу і сприяти тому, щоб храм повернувся до католицької спільноти. Мова йде навіть про компенсацію американській компанії, у власності якої знаходиться храм, тих коштів, які вона витратила на купівлю будівлі», – сказав Віктор Бондар.

Губернатор відзначив, що конфлікт між американською компанією «Dugsbery, Inc» і спільнотою римокатоліків Дніпропетровська необхідно вирішувати на міжнародному рівні.

«Храм з самого спочатку не повинен був передаватися у приватну власність, адже він є не лише релігійним об’єктом, але і культурно-історичною пам’яткою. Оскільки через юридичні схеми розв’язати конфлікт не виходить вже довгий час, необхідно виносити це питання на інший міжнародний рівень», – сказав Віктор Бондарь.

Довідка. У 1998 році розпорядженням голови обласної ради було прийняте рішення щодо продажу вищевказаної споруди як об’єкта обласної комунальної власності. Нині споруда колишнього костьолу зареєстрована за Каліфорнійською корпорацією “Дагзбері Інк” і тому не є об’єктом державної або комунальної власності. Відповідно до чинного законодавства, облдержадміністрація не правомочна вирішувати питання передачі споруди колишнього костьолу римсько-католицькій громаді, оскільки не має правових підстав для розпорядження майном, що є власністю корпорації “Дагзбері Інк”. Рішенням обласної ради від 5 квітня 2004 року скасоване розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 26 січня 1998 року № 12-р “Про продаж об’єктів, що належать до спільної власності територіальних громад області (обласної комунальної власності)”, в тому числі і в частині, що стосується споруди колишнього костьолу в м. Дніпропетровську (пр. К. Маркса, 91). Протягом останніх років релігійна громада Святого Йосипа парафії Римсько-католицької Церкви в м. Дніпропетровську, яка вважає себе правонаступником, постійно звертається до центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо повернення зазначеної будівлі у власність громади, що постійно створює конфліктну ситуацію між корпорацією “Дагзбері Інк” та релігійною громадою.

Управління преси та інформації облдержадміністрації, 14.02.2009р.

Згідно Договору купівлі – продажу від 06.08.1998р. укладеного між Корпорацією “Вілнорз Інк» та Корпорацією «Дагсбері, інк», остання є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

На момент укладення Договору купівлі – продажу Корпорація «Вілнорз Інк» здійснювала право власності відповідно до Свідоцтва про право власності, що було видано 30.07.1998р. Як власник Корпорація «Вілнорз Інк» мала право розпоряджатися належним їй майном, в тому числі і продавати його.

Укладений 06.08.1998р. Договір купівлі – продажу нерухомого майна відповідає вимогам законодавства України – ст.ст. 41, 42, 44, 224, 225, 228 Цивільного кодексу УРСР чинного на момент укладення договорів.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на зазначені норми права Корпорація «Дагсбері, Інк» правомірно набула право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 та діяла правомірно і добросовісно при укладенні зазначеного договору.

Згідно витягу № 14307566 від 19.04.2007р. Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» право власності на будівлю (нерозбірливо) за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91, зареєстровано за Корпорацією «Дагсбері, Інк» па підставі Договору купівлі – продажу від 06.08.1998р.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Правом власності, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Власник, згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В 2005 році Корпорацією «Дагсбері, Інк» з метою реконструкції будівлі, розташованої
за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91, було отримано рішення
виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про дозвіл корпорації «Дагсбері, інк” проектування та проведення реконструкції нежитлової будівлі під офіс по просп. Карла Маркса, 91 (Кіровський район)» від 05.10.2005р. № 4124.

Проведення робіт з реконструкції будівлі планувалося завершити до кінця 2007 року.

З метою проведення робіт з реконструкції будівлі Корпорацією «Дагсбері, Інк» було укладено Договір на проведення будівельних робіт з ТОВ «Світязь».

Згідно умов Договору на проведення будівельних робіт, всі роботи щодо відновлення та реконструкції будівлі планувалося завершити до листопада 2007 року.

Враховуючи визначення термінів проведення реконструкціїї будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91, Корпорацією «Дагсбері, Інк» було проведено заходи щодо подальшого використання нежитлового приміщення для здійснення господарської діяльності.

Підсумком зазначених заходів стало укладення попередніх договорів з суб’єктами господарської діяльності – юридичними особами відносно укладення Договорів оренди на нежитлові приміщення, розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 (копії додаються).

Так Корпорацією «Дагсбері, Інк» було укладено Попередні договори з юридичними особами, щодо подальшого укладення основних договорів найму відносно нежитлових приміщень, розташованих у будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

За умовами Попередніх договорів (п.1.1.)Наймодавець – Корпорація «Дагсбері, Інк» та Наймач – юридична особа, погодилися до 01.12.2007р. укласти Договір найму нерухомого майна відносно приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

В той же час з липня 2007 року представниками Релігійної громади почали здійснюватися незаконні заходи, які виразилися у блокуванні будівлі та недопущенні проведення ремонтних робіт будівлі, що потягло за собою припинення будівельних робіт та додаткове руйнування будівлі, що в свою чергу збільшило вартість відновлювальних робіт будівлі.

Безпосередньо починаючи з серпня 2007р. та по сьогоднішній час представники відповідача постійно збираються біля нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91, здійснюють обряди, слідкують за тим, щоб у будівлі не проводилися будь – які дії та заважають власнику здійснювати право власності щодо свого майна.

Зазначеними діями Відповідач намагається не допустити проведення ремонтних робіт з реконструкції та відновлення будівлі та в подальшому лишити власника права власності на будівлю з огляду па те, що власник не утримує належне йому майно та створює загрозу своєю бездіяльністю.

В подальшому Релігійна громада під час розгляду справи № 30/118(18/510-07(30/308-07) за позовом Релігійної громади Святого Йосипа парафії римо – католицької церкви м. Дніпропетровська до Корпорації «Дагсбері, Інк», Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності, заявила клопотання про накладення арешту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Господарським судом Дніпропетровської області за розглядом клопотання Релігійної громади (нерозбірливо) винесено хвалу від 05.11.2007р., якою було накладено арешт на нежитлову (нерозбірливо) розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 та заборонено Корпорації «Дагсбері, Інк» та третім особам вчиняти будь – які дії стосовно (нерозбірливо) будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Вищезазначені дії Відповідача щодо блокування будівлі та здійснення заходів щодо накладення арешту на будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 зробили неможливим виконання Корпорацією «Дагсбері, Інк» своїх (нерозбірливо) за попередніми договорами щодо передачі в тимчасове платне користування нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

В свою чергу Корпорація «Дагсбері, Інк» не змогла отримати доходи, які вона могла б реально одержати, якби її право не було порушене.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З указаної норми законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою стороною.

В зв’язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором (п.1 ст. 182 Господарського кодексу України).

З наведеного слід зробити висновок, що в разі якби права Корпорації «Дагсбері, Інк» щодо права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91, не були порушені Відповідачем, Позивач у строки визначені попередніми договорами уклав би основні договори найму нерухомого майна з подальшим отриманням орендної плати за тимчасове платне користування майном, що йому належить на праві власності.

З урахуванням укладених попередніх договорів, загальна площа нежитлових приміщень, які повинні були бути передані наймачам складає 541 кв.м.

Відповідно до умов попередніх договорів, розмір орендної плати з початку дії основних договорів найму становить 202,00грн. за 1 кв.м.

Основні договори найму нежитлових приміщень сторони повинні були укласти до 01 грудня 2007р., але враховуючи протиправні дії Відповідача, які порушують право Позивача, останній протягом 11 (одинадцяти) місяців не може укласти договори найму нерухомого майна, що в свою чергу тягне за собою не отримання доходів, які Позивач міг би реально отримати.

З урахуванням умов попередніх договорів, розміру орендної плати та часу протягом якого Позивач не може користуватися своїм правом, розмір упущеної вигоди складає 1202102,00грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 54 – 57, Господарського процесуального кодексу України, ст. 11, 13, 15, 16, 22, Цивільного кодексу України, -

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Стягнути з Релігійної громади Святого Йосипа парафії римо – католицької церкви Дніпропетровська на користь Корпорації «Дагсбері, інк» в рахунок відшкодування доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) кошти в сумі 1202102 гривні 00 копійок
3. Судові витрати по справі покласти на Відповідача.

Додаток:
- копія попереднього договору від 07.06.2008р.;
- копія попереднього договору від 22.06.2008р.;
- копія ухвали від 05.11.2007р.;
- обґрунтований розрахунок суми позову;
- документ про сплату державного мита;
- документ про оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу;
- докази направлення відповідачу копії позову;
- копія довіреності;
- копія довіреності.

Представник
Корпорації «Дагсбері, інк» (який діє на підставі довіреності, копія якої додається)
І.М. Осадчий

Сьогодні 25 січня 2009 року Римо-католики з Дніпропетровська зібралися на сходах свого храму, щоб розпочати акцію протесту проти несправедливості з якою зустрічаються з боку американської Корпорації «Dugsbery, Inc.». Безпосереднім приводом став позов до Римо-католицької парафії про відшкодування більше мільйону гривень.

Згадана Корпорація в 1998 році незаконно, використовуючи корупційні схеми в місті Дніпропетровську, забрала костел у римо-католицької парафії, збудований 130 років тому за кошти їх предків.

Також для спільноти місцевих поляків ця святиня є дорогою. Вони віками ототожнювали своє коріння та національну ідентичність з діяльністю Римсько-католицької парафії і костелу в цьому місці. На стінах храму збереглися фрески з написами польською мовою.

Два роки тому американська «Dugsbery, Inc.», самовільно розпочала руйнування костелу. На очах парафіян, що молилися вдень та вночі захищаючи храм, працівники корпорації нищили конструкцію даху скидаючи дерев’яні балки та цеглу на підлогу святині. До акції оборони костелу долучилося багато католиків також з інших міст України, але, нажаль, не вдалося зберегти костел від знищення. Тоді представники «Dugsbery, Inc.» пообіцяли повернути храм.

Від того часу було зініційовано багато спроб домовитись з американською «Dugsbery, Inc.»., однак усі зусилля виявилися марними. Навіть остання ініціатива Міської Ради Дніпропетровська, котра готова надати фірмі землю – як компенсацію за повернення католикам святині, виявилася недостатньою для жадібної грошей Корпорації.

Вчора парафія в Дніпропетровську отримала ухвалу суду, якою порушено справу про стягнення з парафії більш ніж мільйона гривень. Таке ставлення «Dugsbery, Inc.» до католиків обурює і дивує, тим більше, що корпорація знищує костел та принижує їх релігійні почуття. Це змушує Курію Харківсько-Запорізької дієцезії висловити категоричний протест діями «Dugsbery, Inc.».

Від сьогоднішнього дня, в свято Навернення апостола Павла, католики в Дніпропетровську розпочинають молитовний протест і парафія переносить свою діяльність на вулицю. Служба Божа щоденно буде відправлятися виключно перед костелом, викраденим у парафії.

На найближче майбутнє Курія Дієцезії передбачає цілоденне чування і акцію солідарності за участю вірних інших парафій з України та з-за кордону.

Також розгортаємо широку інформаційну акцію, мета якої привернення уваги усіх людей доброї волі, а особливо американського суспільства на проблему костелу в Дніпропетровську. Власне, керівник американської «Dugsbery, Inc.», зареєстрованої в Каліфорнії, приймає такі рішення, які кривдять Римо-католицьку меншину в Дніпропетровську.

Єпископ-Ординарій та вірні дієцезії звернулися з відкритим листом до Президента США Барака Обами з проханням про втручання на захист католиків Дніпропетровська від дій американської корпорації.

Просимо усіх про солідарність з католиками Дніпропетровська, про маленький дар серця. Приєднуйтесь до поширення цієї інформації усіма доступними вам способами. Також просимо надсилати листи на адресу американського посольства в Україні, Польщі, чи інших державах з метою підтримання Римо-католицької меншини у Дніпропетровську в боротьбі за повернення костелу.

Уповаємо, що Бог має міць крушити тверді людські серця і прихилити серце сучасного «Павла з Каліфорнії», щоб припинив переслідування Церкви.

Курія Харківсько-Запорізької Дієцезії. Запоріжжя, 2009 рік.

21.01.09р.
Справа № 10/19-09

Суддя Кощеєв І.М. , розглянувши матеріали
за позовом Корпорації “Дагзбері, інк”(”Dugsbery inkorporated” , Каліфорнія ,США)
до Релігійної громади Святого Йосипа парафії римо-католицької церкви м. Дніпропетровська ( м. Дніпропетровськ )
про стягнення 1202102,00 грн.

визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Керуючись ст.ст. 61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Порушити провадження у справі та прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Враховуючи предмет спору та участь у справі релігійної організації, керуючись п.11 роз’яснень В АСУ від 29.02.1996 року №02-5/109 “Про деякі питання, що виникають при застосуванні ЗУ “Про свободу совісті та релігійної організації” в редакції з 18.11.2003 року – господарський суд визнає за необхідність участь в судовому процесі прокурора Дніпропетровської області.
3. Справу призначити до розгляду в засіданні на 10.02.09 р. о 9:30год.
   Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Дніпропетровської області в кабінеті № 20 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 1а.
4. До засідання подати:
   Позивачу: оригінали доданих до позовної заяви документів у копіях ; докази направлення на адресу Прокуратури копії позовної заяви та доданих до неї документів.
   Відповідачу: відзив на позов; документи , що посвідчують правовий статус юридичної особи.
   Прокурору: письмові пояснення по суті позовних вимог Позивача.

Явка в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу та прокурора обов’язкова.

Роз’яснити сторонам, що згідно з п.5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за не надіслання витребуваних господарським судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, з винної сторони стягується штраф до 1 700 грн.

Суддя І.М. Кощеєв

У справі повернення
Римсько-католицького
храму в м. Дніпропетровськ

З почуттями певного оптимізму та надії сприйняли ми підписання 4 листопада 2008 р. уповноваженими представниками міської ради м. Дніпропетровська, корпорації “Дагзбері, Інк” і парафії Римсько-католицької Церкви Протоколу про наміри в справі повернення громаді храму (проспект К. Маркса, 91).

Ця справа є предметом глибокого занепокоєння Конференції Єпископату Римсько- католицької Церкви України , а не тільки католиків м. Дніпропетровська.

Дякуємо Вам, шановний Пане Голово, за зичливість та підтримку в справі вирішення цього питання, щиро сподіваючися, що ця болюча для католицької меншини проблема, успадкована від тоталітарного минулого, увінчається успіхом, а історична справедливість буде відновлена.

Водночас хочемо привернути Вашу увагу до того факту , що після підписання Протоколу зі сторони “Дагзбері, Інк” здійснено дії, які ставлять під сумнів щирість намірів корпорації щодо виконання досягнених домовленостей.

По-перше, всупереч домовленностям, мирову угоду не підписано через брак пропозицій зі сторони “Дагзбері, Інк”.

По-друге, 4 грудня 2008 р. “Дагзбері, Інк” звернулась з незрозумілим для нас позовом до Дніпропетровського Господарчого Суду про стягнення з парафії понад 1000000 гривень; через процедурні порушення заяву судом відхилено.

Католицька Церква розцінює подібні дії “Дагзбері, Інк” як відкидання домовленостей, передбачених Протоколом, а також як спробу діяти з позиції сили в ситуації, яка вимагає зваженого і толерантного підходу. Це, на нашу думку, також є проявом нещирості Корпорації в справі повернення костелу, а навіть демонстрування фокусів та махінації.

Католицька сторона уважно вивчає дії “Дагзбері, Інк” і готується дати адекватну відповідь.

Ми готові вітати будь-який прояв доброї волі зі сторони “Дагзбері, Інк” в справі повернення костелу, але заразом хочемо наголосити, що Католицька Церква буде підтримувати лише ті дії “Дагзбері, Інк”, які визначено Протоколом від 4 листопада 2008 р. і відповідають загальновизнаним моральним засадам і нормам суспільного життя.

Бажаємо Вам благословіння Бога на Ваше служіння.

Правлячий Єпископ
Римсько-Католицької Церкви Владика Станіслав Падевський