Перше богослужіння у власному храмі
20 серпня відбулося перше богослужіння у храмі св. Йосипа, який законно належить парафії. На вівтарі перебував Ісус Христос у Пресвятих Дарах, вірні приймали Причастя, храм ожив. Як висловився настоятель парафії бр. Казимир: “Серцем кожного храму є Ісус Христос у Пресвятих Дарах. І сьогодні серце нашого храму забилося”.
На богослужінні був присутній генеральний вікарій Харківсько-Запорізької дієцезії о. Ян Собіло, який приїхав підтримати парафіян і передати їм слова вдячності й підтримки від єпископа-ординарія Мар’яна Бучека та єпископа-сеньйора Станіслава Падевського, OFMCap. Присутність о. Яна в храмі св. Йосипа — знак єдності Римо-Католицької Церкви. Парафія не лишається на самоті зі своїми проблемами, а відчуває підтримку усієї Церкви.
Після Літургії о. Ян звернувся до вірних:
“За ці два роки ви довели свою віру, терпіння, стійкість. Для християнина головне — це стійкість.
Сьогодні Господь повернув храм. Деякі питають: “Що вам віддали храм?”. Коли ми були в Римі на урочистість свв. апостолів Петра і Павла, багато питали про це єпископа Мар’яна, єпископа Станіслава. Питала і Посол України при Ватикані, єпископ їй конкретно розповів: “Якщо нам Господь не допоможе, то вони його нам ніколи не віддадуть”.
Подяка Богу і вам! Тому що Бог потребує співпрацівників. Він дав нам вільну волю, і все, що Він чинить — чинить через людей.
Коли вже храм відремонтують, будуть приходити люди і ніхто не буде думати, коли цей храм повернули, хто його отримував, які були події. Це з часом забудеться. А Господь буде пам’ятати. Всі ваші молитви, всі ночі, всі ці служби у дощ, у мороз і сніг, і те, що ви це складали у жертву. Господь не забуде ніколи. Ми, буває, маємо коротку пам’ять, а Бог завжди пам’ятає і Він вірний.
Тому хочу сьогодні від імені єпископа Мар’яна і єпископа Станіслава передати низький поклін вам усім і, в першу чергу, настоятелю брату Казимиру, який вистояв. Я дуже радий, так особисто, як священик, що саме за його каденції настоятеля відбулися головні події. Так було потрібно. Господь вибрав його не за людськими мірками. Він не є крутим священиком за мірками цього світу, він крутий перед Богом. Молитва, уповання і те, що він зміг вас зібрати. І тоді, коли руйнували храм, і коли була надія, і сьогодні нехай Господь надалі діє через отця Казимира.
А вам і собі бажаю, щоб ми незабаром побачили тут освячення. Храм був осквернений, і після його віднови буде реконсекрація — нове освячення. Щоб ми дуже швидко удостоїлися за милістю Божою такого свята!”
