Над хрестом жорстоко наругалися
Не залишається жодних сумнівів, що цей вражаючий вчинок релігійної нетерпимості був заздалегідь запланований і здійснений групою осіб. Хрест був міцно вбудований у землю, і для того, щоб його лише завалити необхідна була сила кількох чоловіків.
Також вранці біля бічних дверей храму можна було побачити свіжі сліди — вночі хтось заходив і виходив через ті двері.
Важко позбутися враження, що людям, причетним до випадків святотатств біля храму св. Йосипа (30 січня викрали образ Ісуса Милосердного, 20 лютого вперше завалили хрест), неприємний будь-який натяк на святість храму. Наче хтось вперто і безглуздо хоче показати “Хто тут справжній хазяїн”.
Натомість парафія і надалі молитиметься біля храму. Відправлятимуться покутні молебні за тих, хто вчинив святотатство.






04.03.2009 о 23:51
Навіть важко повірити, що таке може творитися у 21 столітті. Щось відзеркалює часи тоталітарного більшовицького режиму, але в спосіб прихований і підлий. Нехай запамятать ті, що роблять це безчинство, вони борються не з віруючими, а з Богом. Бога ніхто непереміг і непереможе. В Радянському Союзі це намагалися зробити, що вийшло знаємо. Храмів стало більше.
Підримую католиків і прошу у Бога допомоги.
Віктор. м.Львів
05.03.2009 о 14:25
Часто падаю как этот Крест и я в жизни. Такой же грязный становлюсь от грехов и разьитый. Никому не нужный. Но каждый раз меня поднимает Бог.
Бабушка моя говорила, что те, которые разрушали храмы после революции, никто не умер своей смертью. СТРАШНО.
05.03.2009 о 21:17
Андрію, у мене вчора були аналогічні відчуття. Так, наче це мій гріх повалив хрест. Але жоден гріх не перекреслить Божу любов. Ісус постійно чекає, коли людина впаде в його розпростерті на хресті руки, щоб очистити і простити. Молімося за людей, яких Сатана спокушає.
06.03.2009 о 12:29
Молімося за них. Святой Архангел Михаил, защити их слабых, искушаемых.
06.03.2009 о 23:39
Християни і всі добрі люди повинні боротися із вандалізмом. Як правило, ті які чинять такі наруги, немають віри в Бога. Їм всеодно руйнувати католицький храм, чи православний, або храм будь-якої іншої релігії. В них немає нічого святого. За них треба молитися.
Згідний із Андрієм. Із розповідей свідків, активні учасники руйнування храмів не вмирали своєю смертю. Про це памятають в Західній Україні вже після війни.