Римо-католицька парафія cв. Йосипа

На зустрічі з Послом Польщі Яцеком Ключковскім 13 лютого губернатор Дніпропетровщини Віктор Бондар висловив наміри вступити у судові процеси по католицькому храму в Дніпропетровську для встановлення законності. Від імені губернатора до Вищого господарського суду була подана касаційна скарга про скасування рішення судів нижчих інстанцій, якими визнавалося право власності корпорації “Dugsbery, Inc.” на будівлю храму.

Після позитивного розгляду касації начальник юридичного управління облдержадміністрації Володимир Юрченко сказав: “Це переломний момент, перший крок, який зрушив це питання з мертвої точки. Тепер облдержадміністрації треба здійснити ще ряд юридичних процедур, які мають принести результат, за якого буде встановлена законність”.

Нижче наведено повний текст касаційної скарги, в якій містяться аргументи на користь приналежності будівлі костелу до парафії св. Йосипа.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація звертається до Вищого Господарського Суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) (далі судові органи) виходячи з наступного.

1.Відповідно до статті 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також: особи, яких не було залучено до участі у справі. Якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) було відмовлено у позові релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви М.Дніпропетровськ до Дагзбері інк. Калифорния США., Дніпропетровської обласної ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на будівлю костелу у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91, та задоволено зустрічний позов Корпорацію Дагзбері інк. Калифорния США до релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви М.Дніпропетровськ в частині визнання права власності на будівлю на нежитлову будівлю літ «Г-2» у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) вказане рішення суду залишено без змін.

Вказані рішення судових органів зачіпають інтереси держави та стосуються прав та обов’язків Дніпропетровської обласної державної адміністрації, але були прийняті без залучення до розгляду справи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що позбавило облдержадміністрацію захищати та відстоювати свої права та законні інтереси в судовому процесі. Зазначене є порушенням принципів законності, справедливості та змагальності у господарському судочинстві.

2. Відповідно до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 892 від 17.09.1992 року будинок № 91 на пр. К.Маркса у м. Дніпропетровську віднесено до категорії «щойно виявлена пам’ятка культурної спадщини» у складі розділу «Історико-архітектурного опорного плану» Генерального плану М.Дніпропетровська до 2010 року перелік який було складено Українським спеціальним науково-реєстраційним проектним інститутом «Укрпроектреставрація». Рішенням Дніпропетровської міської ради № 19/26 від 21.01.2001 року було затверджено рішення міськвиконкому від 17.09.1992 року № 892 «Про затвердження проекту Генерального плану до 2010 року».

Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 11.10.2007 року № Р-448/0/3-07 «Про спеціальні уповноважені органи з охорони культурної спадщини облдержадміністрації» органом, який опікується пам’ятками архітектури визначено структурний підрозділ облдержадміністрації – головне управління будівництва та архітектури облдержадміністрації.

Відповідно до статей 3,6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначені повноваження органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.

Відповідно до частини 2 статті 14 цього Закону об’єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об’єкта або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об’єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Згідно зі статтю 16 цього ж закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: збереженням і раціональним використанням державного майна; охороною пам’яток історії та культури.

Таким чином, Дніпропетровська обласна державна адміністрація будучи державним органом охорони культурної спадщини має права та обов’язки по збереженню, охороні, управлінню та використанню будівлі – пам’ятки культурної спадщини, що знаходиться у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91.

3. Необгрунтовані та безпідставні висновки суду щодо приналежності будівлі та визнання права власності на нежитлову будівлю літ «Г-2» у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91 за Корпорацією Дагзбері інк. Калифорния США призвели до порушення прав та інтересів держави в особі органу управління – обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2006 року по справі № А25/207-06 за позовом Релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська до Дніпропетровської облради, облдержадміністрації в порядку адміністративного судочинства встановлено, що спірна будівля римо-католицького храму не належить до об’єктів права держаної або комунальної власності. Як вбачається з матеріалів судової справи, позивач неодноразово звертався до органів державної влади, зокрема Дніпропетровської облдержадміністрації та Державного комітету України у справах релігій з приводу передачі спірної будівлі римо-католицького храму, однак отримував відповіді із зазначенням неможливості здійснення передачі будівлі храму що було пов’язано спочатку з необхідністю вирішення питання про вивільнення будинку Дніпропетровським зональним управлінням «Спортлото», а потім приватизацією спірної будівлі та вибуттям її з комунальної власності.

Вважаємо, що спірна будівля знаходилася у державній власності та вибула з державної власності поза волею власника.

Виходячи зі змісту мотивувальної частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07) відносно посилання позивача на постанову господарського суду Дніпропетровської області у справі №А 25/207-06, якою, на думку позивача, встановлено факт , що Релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська є правонаступником релігійної громади Римо-католицької парафії Святого Йосипа, що припинила своє існування у 1948 році, судом було встановлено, що після припинення діяльності релігійоної громади римо-католиків м. Катеринослава передача майна правонаступнику не відбулася, власником культових споруд будівель і майна стала держава.

04.03.1992 року Президентом України було прийнято Указ за № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», п.З якого встановлено, що Раді Міністрів Кримської АРСР. Виконавчим комітетам обласних рад народних депутатів протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. На час прийняття даного Указу будівля знаходилася у державній власності. Крім того, згідно з вказаним Указом, не було законних підстав для продажу або відчуження культових будівель на загальних підставах.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24 грудня 1998 року у справі № 1/50 за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах територіальної громади м. Дніпропетровська до Дніпропетровської обласної ради та ТОВ «Фін-Інвест» визнано недійсною ч.2 п.1 розпорядження заступника голови Дніпропетровської обради від 26 січня 1998 року № 12-р та Договору купівлі-продажу від 11 лютого 1998 року нежитлової будівлі у М.Дніпропетровську, пр. К.Маркса, 91.

Треба визнати, що на час визнання недійсними розпорядження заступника голови Дніпропетровської обради від 26 січня 1998 року № 12-р та Договору купівлі-продажу від 11 лютого 1998 року обласна рада не була суб’єктом права власності на спірну будівлю Римо-католицького костелу.

Таким чином повернення будівлі до комунальної власності не могло відбутися – на це не було правових підстав, так як на момент продажу нежитлової будівлі обласною радою, об’єкт нерухомості знаходився у державній власності.

Відповідно до п.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладанні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах встановлених законом.

Стаття 48 ЦК УРСР встановлювала загальні підстави і наслідки недійсності угоди, за якими недійсною визнавалася угода, що не відповідає вимогам закону. Правило встановлене цією нормою, застосовувалосяся в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Але, всупереч зазначеному, передача будівлі до державної власності не відбулась, дане питання взагалі не було вирішено.

Згідно з реєстраційним посвідченням на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданим
Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації 06.08.1998 року, нежитлова будівля у м. Дніпропетровську, пр. К. Маркса, 91, зареєстрована за каліфорнійською Корпорацією «Dugsberi Ink» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі від 06.08.1998 року.

Відповідно до Постанови Вищого Господарського Суду України від 10.02.2005 року у справі № 19/33, затвердженої Постановою Верховного Суду України від 05.04.2005 року, угода про відчуження майна вчинена не з волі власника , вчинена з порушенням публічного порядку укладення правочину – є недійсною, тобто нікчемною і не може породжувати правових наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому. Отже, в силу нікчемності договору купівлі -продажу спірної будівлі від 06.08.1998 року Корпорація «Dugsberi Ink» («Дагзбері Інк») не може вважатися власником будівлі, а реєстрація права власності на підставі цього договору є грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до статей 387, 392 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи вищевикладене, у облдержадміністрації є законні підстави вважати спірну будівлю об’єктом державної власності та вимагати повернення вибувшої поза волею власника спірної будівлі до державної власності.

При цьому, розглядаючи спір щодо права власності на об’єкт нерухомості, судові органи припустилися порушень та прийняли рішення, яке стосуються законних прав та інтересів облдержадміністрації без залучення останньої до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 111-10 ГПК України означене є підставою, в будь-якому випадку, для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № 30/118-08 (18/510-07 (30/308-07).

Про вказані рішення судових органів, Дніпропетровській обласній державній адміністрації стало відомо за інформацією регіональних засобів масової інформації та мережі Інтернет лише у лютому 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 107, 110, 53, 111-9, 111-10 ГПК України,

1. Визнати причину пропуску строку подачі касаційної скарги поважною та відновити пропущений строк
2. Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року по справі № ЗО/118-08 (18/510-07 (30/308-07)
3. Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додатки:

1. Докази направлення касаційної скарги сторонам справи.
2. Копії квитанцій про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Копія довіреності представника.

Повноважний представник облдержадміністрації на підставі довіреності
О.В.ВОРОНОВСЬКА

Копія касаційної скарги

Цей запис зроблено 01.03.2009 о 7:41 у категорії Офіційні документи, Повернення храму. Ви можете відстежувати всі коментарі до цього запису через потік RSS 2.0. Ви можете залишити свій коментар. Пінґування зараз неможливе.