Римо-католицька парафія cв. Йосипа

19 лютого Вищий господарський суд України скасував рішення судів нижчих інстанцій про право власності корпорації “Dugsbery, Inc.” на будівлю костелу в Дніпропетровську на пр. К. Маркса, 91. Суд визнав парафію св. Йосипа єдиною правонаступницею однойменної релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава, яка була власником будівлі храму та припинила свою діяльність у 1948 році внаслідок проведення тоталітарної політики колишнього СРСР стосовно релігії.

Нижче наведено повний текст постанови суду.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2009 року
№ 30/118-08 (18/510-07(30/308-07)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів Мамонтової О.М., Черкащенка М.М.
розглянувши касаційну скаргу релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська
на постанову від 04.12.2008 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 30/118-08 (18/510-07(30/308-07) господарського суду Дніпропетровської області
за первісним позовом релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська
до 1)Dugsbery inc., 2)Дніпропстровської обласної ради
третя особа комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське
бюро технічної інвентаризації”
про визнання права власності
та за зустрічним позовом про визнання права власності, зобов’язання припинити дії та стягнення 100000 грн.

за участю представників сторін:
від позивача: Шурпінов В.І. дов. від 15.08.2005 року
від відповідача 1: не з’явилися
від відповідача 2: не з’явилися
від третьої особи: не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

В липні 2007 року релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-каголицької церкви м.Дніпропетровська пред’явила в суді позов до корпорації “Дагзбері ІНК” США, Каліфорнія, Дніпропетровської обласної ради, третя особа -комунальне підприємство “Міжміське бюро технічної інвентаризації” про зобов’язання корпорацію “Дагзбері ІНК” США повернути будівлю костелу, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса. 91 Дніпропетровській обласній раді, а останнього зобов’язані передати у власність позивача цю будівлю.

В липні 2008 року релігійна громада Святого Йосипа парафії рнмсько-католицької церкви м.Дніпропеїровська уточнила позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на будівлю костелу, який знаходиться за адресою: М.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 та повернути її з чужого незаконного володіння корпорації “Дагзбері ІНК” США.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є правонаступником однойменної релігійної громади римо-католиків м. Катеринослава (7827 парафіян), яка припинила свою діяльність у 1948 році внаслідок проведення тоталітарної політики колишнього СРСР стосовно релігії, спрямованої на порушення прав церков і релігійних організацій та їхнє цілковите знищення.

Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії релігійна громада проводила в культовій будівлі (костелі), побудованій у 1877 році у м.Катеринославі – центрі Катеринославською деканату, який належав до Тираспольської римсько-католицької єпархії Російської імперії.

Право власності позивача підтверджується Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року визнано недійсним частину 2 пункту 1 розпорядження заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 12-р від 26.01.1998 року щодо продажу двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: М.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса. 91 ТОВ “Фін-Інвест” та договір купівлі-продажу від 11.02.1998 року щодо купівлі-продажу двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Вказаний правочин визнано недійсним на підставі того, що він не відповідає вимогам закону і є нікчемним, а тому подальша передача майна від одної особи іншій не породжує ніяких наслідків, а особи які набули це майно не є власниками.

В липні 2008 року корпорація “Дагзбері ІНК” пред’явила в суді зустрічний позов до релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви про визнання права власності на нежитлову будівлю літ.”Т-2″. що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91; зобов’язання припинити дії, які порушують право власності корпорації “Дагзбері ІНК” щодо здійснення права на утримання будинку, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ. проспект Карла Маркса, 91; стягнення з релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська на користь корпорації “Дагзбері ІНК” в рахунок відшкодування збитків 100000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог корпорація “Дагзбері ІНК” зазначала, що згідно договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року, укладеного між корпорацією “Дагзбері ІНК” та корпорацією “Вілнорд ІНК” вона є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ. проспект Кірова, 91. На момент укладення договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року корпорація “ВІлнорд ІНК” була власником спірної будівлі відповідно до свідоцтва про право власності від 30.07.1998 року, як власник мала право розпоряджатися належним їй майном.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2002 року у справі № Д 10/20- (ПД 19/54) встановлена відповідність договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року вимогам закону.

Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2005 року корпорацію “Дагзбері ІНК” визнано добросовісним набувачем нежитлової будівлі літ.”Т-2″, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Більш того, позивачем пропущено строк позовної давності. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2008 року (суддя Євстигнеєва П.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково. Визнано за корпорацією “Дагзбері ІНК” право власності на нежитлову будівлю літера “Т-2″, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

В задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено. Відмовляючи в задоволенні первісного позову, господарський суд виходив з того, що рішення про повернення (передачу) релігійній громаді Свягого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська у власність чи безоплатне користування будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією чи Дніпропетровською міською радою не приймалось. Доказів приймання рішення про повернення позивачеві у власність чи безоплатне користування цієї будівлі та її передачі позивачеві на виконання Указу Президента України № 125 від 04.03.1992 року суду не надано.

Позивач не довів, що він є правонаступником релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава, яка припинила свою діяльність у 1948 році. Більш того, власником культових будівель і майна стала держава.

Корпорація “Дагзбері ІНК” є законним власником спірної будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.1998 року, рішення Петропавлівського районною суду Дніпропетровської області від 17.08.2005 року.

Корпорацією “Дагзбері ІНК” не доведено розмір збитків та їх спричинення релігійною громадою Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська.

В касаційній скарзі релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку. Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до довідки Єпископа Станіслава Падевського Харківсько-Запорізької єпархії релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви є єдиною правонаступницею однойменної релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава, яка припинила свою діяльність у 1948 році внаслідок проведення тоталітарної політики колишнього СРСР стосовно релігії.

Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії, тодішня громада проводила в їхній єдиній культовій будівлі (костелі), побудованій у 1847 році у м.Катеринославі.

Храм, розташований на проспекті Карла Маркса, 91 м. Дніпропетровська побудовано коштом єдиної в м.Катеринославі релігійної громади – парафії Святого Йосипа, котра відтоді стала його єдиним власником і розпорядником, бо починаючи від створення в 1852 році Тираспольської римсько-католицької єпархії Російської імперії і аж під цю пору на терені м.Катеринослава – Дніпропетровська жодної іншої офіційно зареєстрованої релігійної організації РКУ не існувало і не існує.

Ця довідка видана на підставі архівних документів і відомостей Харківсько-Запорізької дієцезії Римсько-католицької церкви в Україні.

Враховуючи викладене, не можна погодитися з висновком апеляційної інстанції, що релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви у м.Дніпропетровську зареєстрована рішенням Дніпропетровської обласної ради № 172 від 04.03.1992 року, не є правонаступннцею однойменної релігійної громади римо-католиків м.Катеринослава ( Дніпропетровська).

Крім того, вказана довідка свідчить про належність цієї культової споруди саме релігійній громаді Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви у м.Дніпропетровську.

При встановленні обставин, пов’язаних з правонаступництвом позивача за первісним позовом, а також належності костелу релігійній громаді Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви, попередні судові інстанції, не позбавлені були можливості витребувати від державного органу України у справах релігій або архівних установ документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. або викликами посадових осіб зазначеного органу для дачі пояснень по суті справи.

Проте, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України вказані вимоги виконано не було.

Відповідно до статей 17 і 18 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” кожна релігійна громада є власником придбаного чи створеного нею рухомого і нерухомого майна та коштів і їх єдиним розпорядником.

Згідно статті 17 Закону культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування бо повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим – Уряду цієї Республіки.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 року № 125 “Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” зазначені державні органи зобов’язані протягом 1992 – 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням.

(Розпорядженням Президента України від 22.06.1994 року № 53/94 дію цього пункту продовжено до 01.12.1997 року).

Розпорядженням прем’єр-міністра України № 671-р від 21.10.1996 року будинок Дніпропетровського зонального управління “Спортлото” ( м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91) передано в комунальну власність Дніпропетровської області.

Передачу необхідно було здійснити в місячний термін у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 року № 678.

Розпорядженням заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 12-р від 26.01.1998 року двоповерхова будівля, розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 підлягала продажу ТОВ “Фін-Інвест”.

Саме за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91 і знаходиться Храмова споруда – костел релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року ( справа № 1/50) визнано недійсним частину 2 пункту 1 розпорядження заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 12-р від 26.01.1998 року та договір купівлі-продажу від 11.02.1998 року щодо купівлі-продажу двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 91.

Позовні вимоги про стягнення на користь ТОВ “Фін-Інвест” коштів, заплачених Дніпропетровській обласній ради за об’єкт купівлі-продажу та повернення територіальній громаді міста Дніпропетровська об’єкта залишено без розгляду.

В рішенні арбітражного суду зазначено, що на момент розгляду справи судом, об’єкт купівлі-продажу не є вже його (відповідача ТОВ “Фін-Інвест) власністю.

Задовольняючи зустрічний позов корпорації “Дагзбері ІНК” США про визнання права власності на нежитлову будівлю 91 по проспекту Карла Маркса у місті Дніпропетровську, господарські суди послалися на договір купівлі-продажу двоповерхової будівлі від 06.08.1998 року, укладений між корпорацією “Вілнорд ІНК” та корпорацією “Дагзбері ІНК”, акт приймання-передачі майна від 06.08.1998 року, витяг № 14307566 від 19.04.2007 року комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Проте поза увагою суду залишилось, враховуючи рішення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року ( справа № 1/50) законність і підставнісгь набуття права власності на будівлю № 91 по проспекту Карла Маркса у м.Дніпропетровську корпорацією Вілнорд ІНК”.

Крім того, вирішуючи питання, пов’язане з визнанням права власності, господарські суди повинні були мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути правовстановлюючі документи, перелік яких наведено в додатку до Інструкції “Про порядок державної реєстрації права власності”. Саме лише свідоцтво про право власності на певний об’єкт майна не є правовстановлюючим документом, таким може бути лише документ, на підставі якого видано свідоцтво.

Таким чином, поза увагою суду залишилось з’ясування питання, а чи була корпорація ” Вілнорд ІНК” власником проданого майна.

Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною.

Попередніми судовими інстанціями без належних підстав з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України прийнято в основу задоволення зустрічного позову рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2005 року, яким корпорація “Дагзбері ІНК” визнана добросовісним набувачем спірної споруди, бо в цивільній справі районного суду не приймали участь сторони господарського спору у даній справі.

Крім того, у цивільній справі суд навів юридичну оцінку обставинам, а не встановив факт, в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законним та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 111(5), 111(7), 111(9) – 111(11) Господарського процесуального кодексу України. Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м.Дніпропетровська задовольнити.

Постанову від 04.12.2008 року Дніпропетровського апеляційного господарською суду та рішення від 22.10.2008 року господарського суду Дніпропетровської області у справі № 30/118-08 (18/510-07(30/308-07) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Головуючий Н.Кочерова

Судді О.Мамонтова, М.Черкащенко

Копія постанови

Цей запис зроблено 28.02.2009 о 21:40 у категорії Офіційні документи, Повернення храму. Ви можете відстежувати всі коментарі до цього запису через потік RSS 2.0. Ви можете залишити свій коментар. Пінґування зараз неможливе.